мультимедийный центр варта 2 дмн

У кожного Майстра - своя Маргарита, Свй Воланд, ґшуа, Плат... Душа до прозрння  болю вдкрита, Та тльки для щастя - навряд. Блаженство - як наслдок, а не причина Останньо крапки в кнц, Яке надаться йому для спочину

У рк новий вдчинить двер Янус, Цей рк веселощами всх надлить, Просити у старого року стане, Щоб дн сумн у ньому залишились. Вн подолати зиму снжно-блу Нове кохання зве, що доки спало, Йому дару пустотлив крила ¶ стрли невблаганн з го

Хто ти, така уперта, Нби над бль, Що не вдаться стерти Образ твй звдусль? Хто ти, така найтяжча З пройдених всх дорг, Що вдрзнити щастя Я од бди не змг?

Маленька, наче карафонька, а погляд зацкавлений, така гарнюня в тебе донька, красунечка забарвлена, рожева шапочка тепленька, веселий жовтий шарфик, такая лялечка маленька, ултку носить бантик,

У пвпростор неба золота павутинка, на котру упйматься нч. У пвпростр води зазирають  сонце,  зор зазираю упймана я у блакитноокреслений простр. А оч тво голубють мене, голубють Вч-на вч з морозом, на аркуш льоду розцвта мен

не доркай мен за крила чи, радше, за вдсутнсть крил: вони ще , не обгорли, у них ще достатньо сил, лише чекають свого неба, щоби здйнятися увись без неба в серц крил не треба...

Вона дива чекала. Тиждень. Аж посивв каштанв ряд. Вона дива чекала. Ти ж бо сам учив, що не все пдряд буде справжнм у цьому мст. Мимо стрмко пливли втри. Вона дива чекала мсяць, потм рк,  ще тридцять три.

«Ну, як справи, Флоро, як там справи», - запитав фейсбук чарвно_вправно, я всмхнулась, доброго вам ранку, раптом купа тихих нжних лайкв. Ще й думки на вдстан читаш, бо учора запитав, що сталось, промовчала, думала байдуже,

що ця тиша колись таки п

¶ вицвли на сонячнй сторон мрй вд часу ври у те,

котр втратили кнцевий термн збергання

Вона ще триматься холодним подихом спогадв,

Стала, як самотнсть, зайвою  непотрбною

Ця нма тиша давно вже знецнилася

Не говори вноч сво м я нкому, Не вр н темряв, н аркушу не вр. Десь в глибин рядкв народжуться звр. Вн темний з лиця. Вн схожий на кону. Не вр н темряв, н аркушу не вр. Вони чаклують врш  б ють йому поклони. Вн темний з ли

Степ довкола - правда гола. Рчка поле пропорола. Де неба синь горбами чахне, Де геть столицею не пахне, Жив Праведник на гран фолу: Бодяжив час, ростив бички, Пшеницю, крп  бурячки.

Авторський рейтинг вд 5,26 (врш)

ОСТАНН¶ НАДХОДЖЕННЯ

| |     |     |     |     |     |  |

Поетичн майстерн - Самвидав